04.08.2008

Проблеми застосування мораторію в справах про банкрутство боржників

В зв'язку з переходом України до ринкових відносин було зруйновано централізовану планову систему народного господарства, хоча умов для такого прискореного переходу до ринку не було. Намагання внести елементи вільного ринку в систему народного господарства України спричинило грубе порушення економічного закону планомірності й пропорційного розвитку народного господарства.
Неухильне зростання продуктивності праці є двигуном науково-технічного процесу у суспільстві. Продуктивність праці зростає в основному за рахунок впровадження у виробництво нової техніки і технології. В адміністративній системі витрати на технічне переозброєння виробництва закладалися у перспективних і техпромфінпланах. На підприємствах формувалися спеціальні фонди розвитку виробництва, нової техніки і технологій.
В ринкових умовах потреби й розмір фондів розвитку виробництва встановлюють засновники підприємства. В Україні створенню таких фондів на підприємствах не приділяють належної уваги. Вони або зовсім не формуються або мають незначні обсяги. Основна причина такої ситуації - акціонери воліють отримувати дивіденди готівкою саме зараз, а майбутні прибутки їх мало цікавлять. В результаті верстатний парк (засоби виробництва) не оновлюється. Не впроваджується нова техніка й новітні технології. Тому продукція національних підприємств переважно неконкурентноспроможна на світових ринках.
Закон неухильного зростання продуктивності праці безпосередньо пов'язаний із дією законів переважного зростання виробництва засобів виробництва та планомірного й пропорційного розвитку народного господарства. Економіка України повинна підпорядковуватись дії закону розширеного відтворення. Це означає розширення виробництва як за кількісними так і за якісними показниками.
Зростання виготовлення засобів виробництва базується на машинній технології. Але при такому зростанні важливо витримати певні пропорції в розвитку усіх компонентів народногосподарського комплексу. І тут саме починає діяти закон планомірного й пропорційного розвитку народного господарства. Він передбачає узгодження та регуляцію усього економічного комплексу держави за умов підтримання пропорцій між різними видами виробництва.
Вимоги закону планомірного й пропорційного розвитку народного господарства чинні й у ринкових умовах. У наш час неокейнсіанська теорія державного регулювання ринкової економіки набула широкої популярності у передових країнах світу. На жаль, ця теорія ще не знайшла свого втілення на українських теренах. А нехтування законом планомірного й пропорційного розвитку народного господарства призвело до банкрутства промисловості виробництва засобів виробництва.
Україна поступово перетворюється у сировинний придаток передових країн світу.
Отже, в сучасних реаліях української держави дуже важливого значення набуває процес збереження минулих надбань адміністративно-командної системи колишнього СРСР - багатогалузевої промисловості (речово-спеціалізованих підприємств) та незначних сучасних. Тому важливого значення набуває вірне застосування чинного законодавства в цілому та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" безпосередньо.
Короткий екскурс в минуле: інститут банкрутства або ж конкурсний процес виник ще в Стародавньому Римі. Поступово розвиваючись, конкурсний процес набув рис важливої правової інституції.
Поняття банкрутство походить від італійських слів: bankus - банк, контора, торгівельний заклад; rotto - руйнувати, зачиняти заклад.
Основним завданням конкурсного процесу був рівномірний розподіл майна боржника між кредиторами. Якщо спочатку він був направлений на ліквідацію товаровиробника то на початку XX століття - на відновлення (санацію) платоспроможності. Пояснюється це тим, що велика скупченість капіталу сприяла виникненню крупних промислових об'єднань: залізничних, металургійних, гірничих та ін. Банкрутство або ліквідація хоча б одного з таких об'єднань обов'язково привело б до економічного хаосу. Тому в конкурсний процес було внесено суттєві зміни і публічні інтереси "перемогли" приватні.
Сучасне законодавство України про банкрутство основним своїм завданням ставить відновлення платоспроможності господарюючого суб'єкта, а не його банкрутство та ліквідацію. З цією метою законодавець передбачив обов'язковість порушення судом справи про банкрутство та одночасне введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Мораторій повинен максимально зберегти ліквідаційну масу боржника. Він діє до припинення провадження у справі.
Мораторій також зупиняє виконання зобов'язань боржника щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів). При цьому погашення всіх зобов'язань, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій за несвоєчасне погашення таких зобов'язань перед кредиторами, зупиняється відносно тих зобов'язань, що виникли до порушення провадження в справі про банкрутство. Щодо поточних зобов'язань боржника перед кредиторами, то їх погашення здійснюється на загальних підставах - це є принципова позиція органів державної податкової служби (далі за текстом - органи ДПС).
Органи ДПС в даній ситуації посилаються на те, що відповідно до ст.. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Статтею 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Це стосується вимог, зобов'язань, які підпадають під поняття мораторію. Таким чином, ці положення слід застосовувати у контексті ст.. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в якій наведено визначення мораторію.
Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Таким чином, нарахування санкцій, застосування заходів за невиконання зазначених зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій ґрунтуються на законі.
Дану правову позицію неодноразово підтримано Верховним Судом України при перегляді в касаційному порядку рішень судів, винесених за результатами розгляду скарг платників податків на податкові повідомлення-рішення органів ДПС та в листі Верховного Суду України від 18.02.2008 року голові ДПА України Буряку С.В. В даному листі зазначено, що у постановах Верховного Суду України, прийнятих за результатами розгляду скарг у справах за участі органів ДПС пов'язаних із введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів під час процедури банкрутства, зазначено, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. З метою забезпечення однакового застосування законодавства, рішення Верховного Суду України систематично доводяться до відома судів нижчих інстанцій, надсилаються органам державної влади для врахування в роботі. Аналогічну позицію суду планується також викласти у постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами спорів за участю податкових органів", над проектом якої працює Судова палата у адміністративних справах.
Все вищевикладене говорить про те, що сучасне законодавство України має безліч недоліків та прогалин, що в свою чергу негативно впливає на соціальне становище працездатного населення, економічний розвиток країни та не сприяє політичній стабільності держави. Лише послідовне, конструктивне прийняття низки нормативно-правових актів або ж логічне внесення змін до нині існуючих, імплементація досвіду розвинутих держав зможе призвести до покращення ситуації в державі.

Євген Бульбаков
Головний ДПІ
юридичного управління
ДПА у Полтавській області

  Роздрукувати